-ѕоиск по дневнику

ѕоиск сообщений в Ѕудмен

 -ѕодписка по e-mail

 

 -—татистика

—татистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
—оздан: 13.12.2009
«аписей:
 омментариев:
Ќаписано: 67847


“рагична€ истори€

¬торник, 09 ƒекабр€ 2014 г. 11:52 + в цитатник

 

 

«араз по вс≥й ”крањн≥ вийшов в прокат ≥ став досить модним, ≥ попул€рним ф≥льм ќлес€ —ан≥на " ѕќ¬ќƒ»–"
–адимо перед походом в к≥нотеатр прочитати ≥сториичну хрон≥ку того пер≥оду .ћожливо дл€ когось це буде в≥дкритт€м.

–озстр≥л€ний з’њзд кобзар≥в
► Ќа початку грудн€ 1934-35 року в ’арк≥вському оперному театр≥ в≥дбувс€ «’њзд народних сп≥вц≥в –ад€нськоњ ”крањни. ќсновним завданн€м «’њзду було питанн€ активного залученн€ народних сп≥вц≥в до соц≥ал≥стичного буд≥вництва, в≥дходу в≥д виконавських традиц≥й ≥ визначенн€ нових ≥деолог≥чних приор≥тет≥в. ”хваливши в≥дпов≥дн≥ резолюц≥њ, незр€чих сп≥вц≥в п≥д приводом поњздки на «’њзд народних сп≥вц≥в народ≥в —оюзу –ад€нських —оц≥ал≥стичних –еспубл≥к, що мав в≥дбутис€ у ћоскв≥, повантажили до ешелону ≥ п≥двезли до околиць ст.  озача Ћопань.

► ѕ≥зно увечер≥ кобзар≥в ≥ л≥рник≥в вивели з вагон≥в до л≥сосмуги, де були заздалег≥дь вирит≥ траншењ. ¬ишикувавши незр€чих кобзар≥в ≥ њхн≥х малол≥тн≥х поводар≥в в одну шеренгу заг≥н особливого в≥дд≥лу Ќ ¬— ”—–– розпочав розстр≥л…  оли все було зак≥нчено, т≥ла розстр≥л€них закидали вапном ≥ присипали землею. ћузичн≥ ≥нструменти спалили пор€д…

► ” грудн≥ 1933 р. на пленум≥ ¬сеукрањнського ком≥тету сп≥лки прац≥вник≥в мистецтв комун≥стична верх≥вка назвала украњнськ≥ народн≥ музичн≥ ≥нструменти кобзу ≥ бандуру “класово-ворожими”. « цього пленуму розпочалос€ “узаконене” викор≥ненн€ не просто музичних ≥нструмент≥в, а передус≥м самого €вища кобзарства. якщо бути точн≥шими, то заклик оголосити кобзу та бандуру “класово ворожими” прозвучав з вуст сумнозв≥сного јндр≥€ ’вил≥, причетного до репрес≥й дес€тк≥в видатних д≥€ч≥в культури ”крањни. ƒо реч≥, саме в≥н був автором першоњ переробки украњнського правопису в напр€м≥ до зближенн€ украњнськоњ мови з рос≥йською. јндр≥й ’вил€ тод≥ сказав, що ц≥ музичн≥ ≥нструменти, ор≥Їнтують “музичний фронт” на “часи гетьман≥в” та “козацькоњ романтики”. —аме це, вочевидь, ≥ було найшк≥длив≥шим.

► “ака постанова з’€вилас€ на св≥т б≥лий далеко не тому, що комун≥сти хот≥ли все робити законно. ўе з перших своњх дн≥в на ¬елик≥й ”крањн≥ влада “роб≥тник≥в ≥ сел€н” влаштовувала справжн≥ лови на сл≥пих ≥ нем≥чних кобзар≥в. ѓх розстр≥лювали на м≥сц≥, без сл≥дства та суду. 1918 року було замордовано л≥рника …осипа. 1919 року в  атеринодар≥ загинули в≥д рук б≥льшовик≥в кобзар≥ ≤ван Ћитвиненко, јндр≥й —л≥дюк, ‘ед≥р ƒ≥брова. 1920 – јнт≥н ћит€й, —вирид —отниченко, ѕетро —кидан. —отн≥ народних сп≥вц≥в загинули в≥д червонокозацьких шабель та червоноарм≥йських куль. јле њх було надто багато та й народ ними оп≥кувавс€, тож таким прим≥тивним способом – звичайним в≥дстр≥лом рад€нська влада з л≥рниками раду дати не могла. ÷  ¬ ѕ(б) зм≥нюЇ тактику – одна за одною з’€вл€ютьс€ аж чотири постанови: “ѕро заборону жебрацтва”, “ѕро обов’€зкову реЇстрац≥ю музичних ≥нструмент≥в у в≥дд≥лах м≥л≥ц≥њ та Ќ ¬—”, “ѕро затвердженн€ репертуару в установах Ќ ќ” (народного ком≥сар≥ату осв≥ти), “ѕоложенн€ про ≥ндив≥дуальну та колективну музико-виконавчу д≥€льн≥сть”. ѕ≥сл€ цих постанов кобзар≥в не розстр≥лювали на м≥сц≥, €к ран≥ше, – њх ув’€знювали без њж≥ ≥ води, а њхн≥ ≥нструменти €к “класово ворож≥” – знищували.

► ¬одночас до боротьби проти кобзар≥в долучилас€ в≥рна рад€нська преса, зар€сн≥вши заголовками: “ѕроти кобзи – рад≥о ƒн≥прельстану!”, “ѕильн≥ше контролюйте кобзар≥в!”, “ обза – музична соха!”, “ удесниц€-гармошка стаЇ ≥ певною м≥рою вже стала справжн≥м засобом вихованн€ мас!”. ƒрукують лише “викривальн≥” матер≥али про кобзар≥в. Ќаприклад, таке: “—умн≥вн≥ бандуристи… п≥д вигл€дом народноњ творчост≥ прот€гають старий нац≥онал≥стичний мотлох” чи “…треба вжити €кнайр≥шуч≥ших заход≥в щодо викор≥ненн€ кобзарського нац≥онал≥зму”. ј тим часом музичн≥ фабрики влада зобов’€зала нав≥ть не сотн€ми, а м≥льйонами виготовл€ти “кудЇсн≥ци-гармошки”, “кудЇсн≥ки-ба€ни” ≥ “кудЇсн≥ци-балалайки”. ƒо цькуванн€ кобзар≥в п≥дключають ≥ украњнських рад€нських письменник≥в – ёр≥й —молич писав: “ обза заховуЇ в соб≥ повну небезпеку, бо надто м≥цно зв’€зана з нац≥онал≥стичними елементами украњнськоњ культури, з романтикою козацькою й —≥ч≥ «апорозькоњ. ÷е минуле кобзар≥ намагалис€ неодм≥нно воскресити. Ќа кобзу тисне середньов≥чний хлам жупана й шаровар≥в”.

► “ака культурна пол≥тика б≥льшовик≥в не була н≥чим новим дл€ ”крањни. ÷е було продовженн€ ≥мперськоњ антиукрањнськоњ пол≥тики, основним структурним елементом €коњ було табуюванн€ – заборона ≥ знищенн€ всього того, чого на думку ≥мпер≥њ не було ≥ бути не могло. –ад€нська ≥мпер≥€ лише вдосконалила способи боротьби з р≥зними “класово ворожими елементами”. ≤ 1933 року водночас з ф≥зичним винищенн€м украњнц≥в голодомором, сов≥ти окремо вз€лис€ до винищенн€ нос≥њв народноњ пам’€т≥, €к≥ сп≥вали про визвольн≥ змаганн€ украњнц≥в, про шл€хетних нац≥ональних героњв, про њхн≥ благородн≥ вчинки. —воњми думами ≥ п≥сн€ми кобзар≥ берегли нац≥ональну св≥дом≥сть, увесь час нагадували украњнц€м, хто вони, чињх батьк≥в д≥ти. ¬они також берегли нац≥ональну поетичну та музичну самобутн≥сть, вишукану творчу спадщину багатьох покол≥нь.

► јвстрал≥йський бандурист ¬≥ктор ћ≥шалов, досл≥дник украњнського кобзарства, доклав багато зусиль до вивченн€ украњнського кобзарства ≥, зокрема, до вивченн€ знищенн€ цього самобутнього €вища. ¬ одн≥й з≥ своњх праць в≥н пише: “¬ 30-х роках почалос€ €кесь гон≥нн€ на кобзар≥в та л≥рник≥в, њх н≥куди не пускали, н≥де не давали њм виступати. ѕро це Ї безл≥ч св≥дчень, кр≥м того, ц≥ факти добре описав √нат ’откевич.”

► јле в≥нцем пересл≥дуванн€ ≥ цькуванн€ кобзар≥в став “покритий мороком таЇмничност≥ ≥ моторошноњ легендарност≥” так званий кобзарський з’њзд, що, за багатьма св≥дченн€ми, в≥дбувс€ взимку 1934–1935 р. у ’арков≥. ≤ в рад€нськ≥й прес≥, ≥ в арх≥вах колишнього Ќ ¬—- ƒЅ марно шукати про цей з’њзд бодай поб≥жноњ згадки. јдже сл≥ди своњх злочин≥в енкаведисти-кадеб≥сти зам≥тати вм≥ли. ™ св≥дченн€, що 1941-го харк≥вськ≥й арх≥в було спалено, а п≥зн≥ше – 1960 року, за таЇмним наказом тогочасного голови  ƒЅ —–—– Ўелеп≥на, було знищено все, що могло б скомпрометувати органи. ≤ все ж правда про цей з’њзд доходить до нас з уст сучасник≥в чи випадкових св≥дк≥в, бо так≥ злочини не можуть безсл≥дно канути в безодню забутт€. ¬≥домо, що дл€ реЇстрац≥њ кобзар≥в було створено етнограф≥чну ком≥с≥ю јкадем≥њ наук ”–—–. «’њзд кобзар≥в ≥ л≥рник≥в пов’€зали з –еспубл≥канською ол≥мп≥адою м≥ста й села (грудень 1934-го). ќрганам ƒѕ” ≥ м≥л≥ц≥њ на м≥сц€х було наказано забезпечити €вку народних сп≥вц≥в до тод≥шньоњ столиц≥ ”крањни – ’аркова.

 

 Ќещодавно в ”крањн≥ побачила св≥т книжка американського вченого –оберта  онквеста «∆нива скорботи», в €к≥й, зокрема, йдетьс€ ≥ про знищених украњнських «√омер≥в»: «ѕопул€рна в народ≥ нац≥ональна культура прот€гом в≥к≥в п≥дтримувалас€ в украњнському сел≥ бардами, осп≥ваними Ўевченком кобзар€ми, €к≥, мандруючи в≥д села до села, заробл€ли на житт€ виконанн€м старовинних народних п≥сень ≥ переказом народних балад. ¬они пост≥йно нагадували сел€нам про њхнЇ в≥льне ≥ героњчне минуле. ÷е «небажане €вище» тепер було придушене.  обзар≥в скликали на з’њзд ≥, з≥бравши њх там ус≥х разом, заарештували. «а на€вними в≥домост€ми, багатьох з них розстр≥л€ли — в цьому була сво€ лог≥ка, бо в≥д них було мало корист≥ в таборах примусовоњ прац≥».

► ™.  ≈ƒ–ќ¬—№ ј, пенс≥онерка, у 1930-т≥ роки працювала б≥бл≥отекаркою: «” 1934-1935 роках по ’аркову пройшли чутки, що в≥дбувс€ кобзарський зл≥т, кобзар≥в вивезли з ’аркова ≥ кинули до €ру, де вони й загинули…  обзар€м н≥бито сказали, що њх везуть до ћоскви ще на один зл≥т ≥ що н≥бито трапилос€ це в дороз≥».

► ¬. ¬ќ¬ , пенс≥онерка, в минулому — вчителька: « обзар≥в € любила з дитинства. ѓх можна було частенько бачити в ’арков≥. ј в середин≥ 30-х зовс≥м не стало. ’одили чутки про €кийсь кобзарський з’њзд, куди н≥бито звезли кобзар≥в з ус≥Їњ ”крањни, а пот≥м повбивали».

► ј. ѕј–‘»Ќ≈Ќ ќ, харк≥вський кобзар: ««а стал≥нським наказом забирали вс≥х. Ѕули облави на базарах. «абирали багато ≥нвал≥д≥в, були й кобзар≥ там. Ѕула одна с≥м’€: ѕрок≥п ћаловичко, ж≥нка ћотр€ ≥ троЇ д≥тей, вс≥ дуже гарно сп≥вали. ∆или вони в селищ≥ јмур п≥д ƒн≥пропетровськом. ¬ноч≥ њх забрали, нав≥ть не сказали, що њм брати — чи харч≥, чи €кийсь од€г, — повантажили в ешелон, де багато вже було кобзар≥в з ≥нших м≥ст ”крањни. ќчевид€чки, цей ешелон ≥шов з самого  иЇва. ƒоњхали вони до ’аркова, там приЇднали до них ще багато кобзар≥в. «а де€кими п≥драхунками, було њх триста тридц€ть с≥м. ƒоњхали кобзар≥ ≥ вс≥ т≥, котрих забрали у ƒн≥пропетровську, до ћоскви, њх направили в —иб≥р.

► ¬≥домий кобзарезнавець з≥ Ћьвова Ѕогдан ∆еплинський склав реЇстр кобзар≥в ≥ л≥рник≥в, знищених б≥льшовиками в 30-х рр., ≥ тих, що пропали безв≥сти. ÷ей мартиролог неповний, усього 72 особи.

«апам’€таймо ж ≥мена народних сп≥вц≥в-мученик≥в:

►  ќЅ«ј–≤

Ѕќ–≈÷№ ≤ван ќлекс≥йович. « Ѕориспол€ на  ињвщин≥ (1990 р. н.). ”часник ѕершоњ народноњ капели кобзар≥в. ” 1925-1926 роках грав у ’арк≥вськ≥й капел≥, в≥дтак перейшов до ѕолтавськоњ.
√јў≈Ќ ќ ѕавло ћихайлович. ≤з села  ост€нтин≥вки Ѕогодух≥вського району ’арк≥вськоњ област≥. Ѕрав участь у робот≥ XII јрхеолог≥чного з’њзду у ’арков≥ (1902 р.).
√Ћ”Ўј  Ќикифор ≤ванович. « „орнобил€ на  ињвщин≥ (1890 р. н.). ¬иготовл€в бандури.
√”Ѕ≈Ќ ќ ћихайло. « ћиргорода (1891 р. н.). « 1927 року кобзарював, виступав в ансамбл€х кобзар≥в.
ƒ≈…Ќ≈ ј  арпо. «  онотопа (1897 р. н.). ¬иготовл€в бандури.
ƒќ–ќЎ≈Ќ ќ ‘ед≥р ¬асильович. ‘ундатор ѕершоњ капели кобзар≥в у  иЇв≥.
ƒ–≈¬„≈Ќ ќ (ƒ–≈¬ ≤Ќ, ƒ–»√ј¬ ј) ѕетро —еменович. « села —емен≥вки на ѕолтавщин≥ (1871 р. н.).
ƒ”ћ≈Ќ ќ (ƒ”ћ„≈Ќ ќ, ƒ”ћј) Ћука. « села  исел≥вки (нин≥ ћенського району) на „ерн≥г≥вщин≥.
—ќЋќ√”Ѕ ¬≥ктор. ≤з села ёрк≥вц≥ “алалањвського району „ерн≥г≥вськоњ област≥. « 1920 року виступав з≥ своњми трьома синами-бандуристами — ¬олодимиром, ћиколою та ћихайлом.
’–»—“≈Ќ ќ ћакар. ∆ив на хутор≥  ост≥в (нин≥ ¬алк≥вського району) ƒн≥пропетровськоњ област≥ (1870 р. н.).
÷≈Ѕ–≈Ќ ќ √ригор≥й. ќдин з орган≥затор≥в ѕершоњ украњнськоњ художньоњ капели кобзар≥в. 1917 року брав участь у кобзарському концерт≥ в  иЇв≥.
ў≈–Ѕ»Ќј ƒанило. ≤з ƒолинського  ≥ровоградськоњ област≥ (1891 р. н.). ѕ≥д час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни €к в≥йськовополонений був у Ќ≥меччин≥, виступав у Ѕерл≥н≥.
яў≈Ќ ќ ќврам —еменович. « села ’арк≥вц≥ ѕере€слав-’мельницького району  ињвськоњ област≥. ” 1918 р. створював ѕершу украњнську художню капелу кобзар≥в.
√”–ј (√”–≤Ќ) ѕетро ≤ванович. « села  расноњ Ћуки √ад€цького району ѕолтавськоњ област≥. ” 1930-х роках жив у ёз≥вц≥ (нин≥ ƒонецьк). ѕропав безв≥сти.
ƒ≈ћ„≈Ќ ќ ћикола. « села ƒемент≥њвки ’арк≥вського району ’арк≥вськоњ област≥ (1873 р. н.).
 ќЋќƒ”Ѕ. « села ¬еликоњ  ошел≥вки Ќ≥жинського району „ерн≥г≥вськоњ област≥ (1893 р. н.).
 ”∆ ќ¬≈Ќ ќ. ƒо революц≥њ 1917 р. був засланий до —иб≥ру, де втратив з≥р. ” 1920-х роках кобзарював на ”крањн≥. ѕропав безв≥сти.
Ћј¬–»Ў (Ћј¬–» ) ѕетро. « села ’омутець ћиргородського району ѕолтавськоњ област≥ (1873 р. н.).
ћј“¬≤… (приблизно 1865 р. н.). ≤з села „еревки ћиргородського району ѕолтавськоњ област≥.
ћ»–ќЌ я ќ¬»„. « села ќлександр≥вки (за Ќовим ћерчиком) на ’арк≥вщин≥.
ѕј–ј—ќ„ ј (ѕ≈“–≤¬—№ »…) ¬асиль. Ќародивс€ у ѕетр≥вц≥  ост€нтиноградського пов≥ту ѕолтавськоњ губерн≥њ.
ѕј—≤„Ќ»„≈Ќ ќ. ћиргородський кобзар.
ѕќЅ≤√ј…Ћќ ќлекс≥й. ”чень ћихайла  равченка.
ѕќ¬ј– ѕанас ћитрофанович. ≤з села ¬ерхол≥сс€.
—≤–ќЎ“јЌ ≤ван. « села ’омутець ћиргородського району ѕолтавськоњ област≥ (1863 р. н.).
—»ћќЌ≈Ќ ќ ¬асиль. « с.  орюк≥вки на „ерн≥г≥вщин≥.
—ќЋќћј’ Ќикифор. « ћирон≥вки на ’арк≥вщин≥ (1893 р. н.).
“ќ ј– ≤лл€ якович. « ƒемент≥њвки ’арк≥вського району ’арк≥вськоњ област≥ (1863 р. н.).
“ќ ј–≈¬—№ »… ћ. ƒ. « 1912 року зазнавав пересл≥дувань.
‘≈ƒќ–≈Ќ ќ ¬асиль ѕетрович. «-п≥д ’аркова. ” 1920-х роках грав на €рмарках ѕолтавщини.
Ќ≤ћ„≈Ќ ќ  . «  убан≥. Ѕандура його конструкц≥њ 1923 року роз

–убрики:  »стори€, традиции слав€н
ћетки:  

ѕроцитировано 2 раз
ѕонравилось: 4 пользовател€м

“аточка-“анюша   обратитьс€ по имени ¬торник, 09 ƒекабр€ 2014 г. 12:30 (ссылка)
—пасибо, —аша. «а познавательный пост.
ќтветить — цитатой ¬ цитатник
Ipola   обратитьс€ по имени ¬торник, 09 ƒекабр€ 2014 г. 17:37 (ссылка)
Ќичего не пон€ла. «а пост спасибо!
ќтветить — цитатой ¬ цитатник
ѕерейти к дневнику

—реда, 10 ƒекабр€ 2014 г. 13:36ссылка
—обрали бандуристов €кобы на съезд, праздник, вывезли и расстрел€ли. Ѕыла "охота" на бандуристов, их преследовали, а саму бандуру объ€вили инструментом представл€ющим национальную опасность "класово ворожою".ƒумаю ты знаешь про Ўевченко , его самый известный сборник стихов называетс€ " обзарь", кобзари, они же бандуристы ходили по всей ”краине и пели народные песни под музыкальный инструмент-бандуру, который большевики посчитали классово опасным, а самих певцов-опасными дл€ сов. власти, т.к. пели они на украинском €зыке и это больша€ часть украинской культуры- истории самой ”краины, поэтому их преследовали, убивали пр€мо на улицах и там где их обнаруживали без суда и следстви€. ј потом под видом их признани€, созвали на съезд, посадили в поезд вывезли под ’арьков и расстрел€ли.
ѕерейти к дневнику

—реда, 10 ƒекабр€ 2014 г. 16:47ссылка
”жас какой! я сама на бандуре играть училась, потом на домбру перешла.
–азве можно музыкантов расстреливать?
ѕерейти к дневнику

—реда, 10 ƒекабр€ 2014 г. 17:06ссылка
Ѕыло такое врем€, ведь ”краина посто€нно вела борьбу за независимость потому сов. власти и €зык запрещали украинский €зык, уничтожали украинскую литературу, ну, а бандура, это ж национальный инструмент, вот потому он и попал в "опалу"вместе с кобзар€ми.
ѕерейти к дневнику

—реда, 10 ƒекабр€ 2014 г. 19:28ссылка
“ем не менее, именно на бандуре € училась играть, хот€ и живу в –оссии!
ѕерейти к дневнику

„етверг, 11 ƒекабр€ 2014 г. 12:03ссылка
¬идимо в –оссии этот не считали опасным
ѕерейти к дневнику

„етверг, 11 ƒекабр€ 2014 г. 16:09ссылка
я бы и сейчас играла - инструмента нет.
 

ƒобавить комментарий:
“екст комментари€: смайлики

ѕроверка орфографии: (найти ошибки)

ѕрикрепить картинку:

 ѕереводить URL в ссылку
 ѕодписатьс€ на комментарии
 ѕодписать картинку